12.22.2009

Дід Мороз, Що в торбинці нам несеш?


Ось добігає до кінця рік. Ще кілька листочків на календарі відділяють 2009 рік від Нового 2010 Року. І кожен рік, о цій порі, починаєш підсумовувати 365днів, що минають, та загадувати бажання на рік прийдешній. Найбільше я люблю очікування свята, з його метушнею, запахом ялинки та апельсинів - так пахло у моєму дитинстві. І так хочеться , щоб Дід Мороз у своїй торбинці приніс щось незвичне (тепер я сама для рідних готую "дідморозівську" торбину, не забуваючи, звичайно і про себе, кохану). Яким же був для мене 2009? Багато було прикрощів, невдач, непорозумінь у сімейному житті, але було і багато радісних та яскравих подій: подорож до Запоріжжя, одруження доньки, очікування народження та НАРОДЖЕННЯ онука, встановлення індивідуального опалення, сімейні свята та тихі вечори. І кожен раз розмірковую, а чи був цей рік щасливим і що таке щастя та чи існує воно взагалі? Якось я прочитала у Акутагави: "Щоб зробити життя щасливим, треба любити повсякденні дрібниці". Можливо це справедливо. Та нещодавно я також знайшла у Д.Мілля: "Запитай себе, чи щасливий ти, і ти перестанеш бути щасливим"... Тож не будемо себе запитувати, а будемо в новому році ПРОСТО жити, радіти і сумувати, втішатися кожним днем - мабуть це і буде Щастя. Тож всіх нас - з Новим Щасливим Роком!!!

12.14.2009

А может это любовь?


Я не буду оригинальной, размышляя на тему "внуки - бабушки", просто захотелось поделиться своими мыслями и наблюдениями. Мои коллеги-бабушки "со стажем" уверяли, что любовь к внукам сильнее любви к детям. Я им не верила и ... не верю сейчас, когда сама стала бабушкой. Любовь к внукам-это особый вид любви, который очень трудно передать словами! Здесь "замешаны" и нежность, и тревога за крохотного и беспомощного человечка, и удивление, и восхищение и еще много-много чувств. И в тоже время свой ребенок остается таким же обажаемым и желанным, как и прежде, только волнений за него прибавилось: как теперь самочувствие, настроение, сон, проблемы с новорожденным и т.д. Просто был один самый дорогой человечек, а теперь стало два... Мой маленький Ежик сейчас далеко, сегодня я даже не могла уснуть без его плача, и он, как по телефону сообщила дочка, долго плакал и не спал. Мой Ежик, скоро я к тебе приеду, пускай ненадолго, на Новый Год, но мы опять будем вместе "гулять", менять штанишки (я уже купила тебе новых!), радоваться мобилю и тому, что твоим маме и папе хорошо быть вместе, у себя дома...

12.10.2009

Дневник. Продолжение.


Через два дня моему Ежику уже исполнится Один месяц! За это время он набрал 860гр. и вырос аж на 2см.!Научился переварачиваться из бочка на бочок, держать головку, пытаеся ползать на пеленальном столе), стал кушать через 3часа, а ночью может пропустить какое-то кормление, полюбил купаться, много писает, носит ползуны (с носочками, иначе умудряется обе ножки просунуть в одну штанину), начинает "гулить", следить глазками за двигающими объектами!!! Потрясающие достижения! Вот бы взрослые за такой короткий срок достигали всего нового! А мой Ежик сумел, он молодец! А ежиком я его называю, т.к. он забавно сопит, когда чем-то заинтересован или начинает чмокать мамино молочко-ну настоящий Ежик! А еще его сегодня увозят от меня, домой, где живут его мама и папа (мама и папа давно хотели уехать, я их понимаю, но вот нам с дедушкой очень грустно, дед вообще надеялся, что они будут жить с нами до весны, хотя такого никто не обещал...)До встечи, Ежик!

12.01.2009

Дневник начинающей бабушки



Я-бабушка! Я-бабушка? Вот уже 18 дней я принимаю поздравления подруг и коллег с моим новым статусом БАбУШКА. И 18 дней волнуюсь за дочку и маленького человечка, но такого дорогого и желанного-моего внука,и каждый день мчусь после работы домой, к моему крохотулечке! Мы с ним, кажется. подружились! Я убаюкиваю его, а вчера даже колыбельные пела-и он не плакал. А еще мы выходили уже 3 раза на улицу, 4 раза купались, делали "маникюр" и у нас уже очень красивый пуп! А сегодня я обнаружила, что наш Ежик пробует переворачиваться с бочка на бочок! И начинает "хитрить": на руках дремушкает, а в коляске хнычет, "просится" на руки! А еще он уже следит своими огромными серо-голубыми глазками за окружающими, пробует держать головку, "выражат" недовольство по поводу мокрых пеленок и "опазданий" в кормлении. Маленький, но с характером! Сейчас он спит и вся семья спешит тоже успеть поспать...

11.19.2009

День рождения - раз в году?


В известной песенке крокодил Гена пел о том, что день рожденья только раз в году. Это так, но мне повезло: в этом ноябре я отмечаю ТРИ дня рождения! Нет. не свои, а маленького внука (ему сегодня 6 дней!), зятя и дочки. И все это с интервалом в 4 дня!Печень-держись! На "закрытие" рождений я испеку, наверное торт, который давно уже не изготавливала (с времен феодализма, когда женщина долго стояла у плиты, вместо того, чтобы купить пироженое в магазине). Торт очень вкусный,раньше я готовила его к важным праздникам, хотя он не сложен в приготовлении. Вот его рецепт:из 0.5ст.теплого кипяченого молока, 1ст.сахара, 1ст.ложки смальца. 1яйца. 1ст.ложки аммония(аммоний смешать с мукой) замесить крутое тесто, рзделить на 6 коржей и испечь. Коржи перемазать кремом: взбить 300гр.творога, 300гр.масла, 300гр.сахара, 300гр.сметаны. Готовый торт посыпать кокосовой стружкой, украсить верх ломтиками киви. апельсина. А торт называется "Хрустальный". Смакота!

11.14.2009

"Мы выбираем, нас выбирают..."


В одном старом фильме актриса Светлана Крючкова пела: "мы выбираем, нас выбирают. Как это часто не совпадает..." В моей жизни таких "несовпадений" все больше и больше. После окончания средней школы я выбирала вуз, чтобы профессмя была и не медицинской, и не педагогической. Выбрала, и... уже долгие годы-педагог. Мечтала о высоком голубоглазом блондине, а вышла замуж за кареглазого брюнета. Ненавидела родительский садовый участок в 3 сотки, а теперь дача в 0.2га. Не любила ноябрь с его дождями, грязью, слякотью, а теперь это самый лучший месяц года - в ноябре я вышла замуж, родилась дочь, день рожления зятя и теперь даже внука!Что за совпадения?!! Как вы реагируете на сочетание:"пятница, 13-е"? Я тоже так думала, но в марте в пятницу 13-го состоялась свадьба дочки, а в ноябре в пятницу 13-го родился внук... Теперь это одни из желанных дат. И я таких несовпадений я могу назвать еще много. Так кто же выбирает за нас и "случайности" ли это?..

11.12.2009

Вкусняшка


Любите ли вы вкусно поесть? Конечно любите! Все любят!!! Но часто "вкусно", "полезно" и "умеренная цена" как-то не очень совмещаются, по крайней мере у меня. Поэтому, когда сегодня я размышляла, чем же порадовать вечером семейство, вспомнила рецепт, который рассказала моя коллега много лет назад, но я так и не испробывала. "Усовершенствовав" блюдо мясом, приготовила отменный ужин, который одобрили все домочадцы. А ужин состоял из каши, салата из квашеной капусты (собственного приготовления, с клюквой и зеленью!), чая с конфетами. Как вы догадались, что каша была особенной. Вот рецепт: взять в равных количествах гречневую и рисовую крупу, промыть, засыпать в кипящую подсоленную воду (соотношение 1/3) и варить на умеренном огне. В это время сделать заправку для каши: 300гр. свинины (столько было в моем холодильнике), нарезанной небольшими кубиками, изжарить с луком и морковью (лук мелко нарезать, морковь натереть на мелкой терке).Когда каша будет почти готова - добавить мясо, кусочек сливочного масла и довести до готовности. Вкусно и необычно! Попробуйте, не пожалеете! Приятного аппетита!!!

11.07.2009

Наше медицинское обслуживание


О нашей медицине давно ходят анекдоты, особенно о бесплатной,хотя бесплатной она давно уже не является. Чтобы попасть на прием к травматологу- положи какую-то купюру в мед.карточку, чтобы терапевт "обратил" внимание-сделай пожертвования "на развитие кабинета". И можно долго говорить о кризисе, проблемах экономики, нехватке лекарств, отсутствии кадров в мед.учреждениях. Это все так,с этим можно согласиться. Но пугает другое-безразличие к пациентам!Не дай бог, у вас возникнут проблемы со здоровьем, особенно в выходные дни! "Врача нет, а вызывать его мы не будем-вы еще дышите"-приблизительно такой ответ вы услышите от дежурного мед.работника. А вчера, когда моя дочь обратилась к работникам роддома для консультации (возникли некоторые вопросы), ей ответили подобным образом. Трагикомизм этой ситуации был еще в том, что медсестра поздно "угадала" мою дочь, т.к. я догаваривалась с ней о "более внимательном" отношении к пациентке, и когда поняла свою "оплошность"-мой телефон покраснел от звонков и извенений! Тут же последовало приглашение посетить мед.учреждение и лекция о том, как важно вовремя получить консультацию специалиста... Товарищи-господа медики! ВСПОМНИТЕ клятву Гиппократа!!! И тогда анекдотом о вас станет гораздо меньше.

11.06.2009

"в моей душе покоя нет..."


В каждом из нас есть "нечто", что заставляет против нашей воли то тревожиться, то радоваться Это "нечто"-душа, о которой все говорят, но мало кто о ней знает. Хорошо, когда душа и разум заодно! Вот моя душа часто "сопротивляется", особенно утром, когда надо собираться на работу. Не то что не хочет работать, а вот к этой работе "перестала лежать душа". Что делать, если нет альтернативы? Только "уговорив" и пообещав ей какое-то "вознаграждение," отравляюсь "к новым свершениям". Или, есть в нашем коллективе сотрудник, к которому ну не лежит моя душа! И вроде бы ничего личного, ан нет! А то захочется моей душе среди будней праздника-"душа бажає свята!" И хоть шоколадку, но я должна презентовать своей душе. Беспокойная моя душа! Может это и хорошо, а может и нет. Кто знает, когда нужно прислушиваться к разуму, а когда к душе? Кто и как "дружит" со своей душой-поделитесь по-душам!

11.01.2009

Звірі не винні



В країні «лютує» грип! З телеекранів, радіо, на шпальтах газет розповсюджуються відомості (як з фронту) про кількість хворих та померлих від жахливого «свинячого» (“свинського”, як назвав один високопосадовець) грипу. Вся країна збентежена, налякана, приголомшена. Раптом виявилось, що в аптеках зникли протигрипозні ліки, марлеві маски, вітамінні препарати. Ще вчора представники медичного відомства запевняли, що середньостатистичний “поріг захворюваності” не перетнув перетнув межі, а сьгодні — всі навчальні заклади держави закрито на карантин. Міра, напевно, виправдана. Але, як бути тим регіонам, в яких показники навіть сезонного грипу нища т.з. “порогу”? Коли хвиля захворювання до них дійде пізніше - карантин подовжать для них до новорічних свят? Та не це більше хвилює і потребує відповідей. Перше запитання: кому вигідна паніка в країні? Люди тільки і переймаються “свинячим” грипом, забули про всі інші проблеми, це дуже схоже на продуманий сценарій терористичного акту (“терор” з латини — залякування).По-друге: у “каламутній воді” в ході боротьби з хворобою “замулюються” колосальні кошти (згадайте події, пов'язанніз повінями у Західній Україні) - кому це потрібно? По-трете:чи є можливість прорахунки в державі “списати” на кризу та грип, які “напали” на країну? І таких питань вивикає все більше. Минулої осені ми потерпали від пташиного грилу, цієї - свинячого, якою буде наступна? А звірі ж не винні в прорахунках людей...

10.31.2009

Про Хомку, Мишика і не тільки...






У вас є вдома якісь тваринки? У мене цілий «живий куточок », що саме цікаве - не з моєї ініціативи. Спочатку з'явилось кошеня ( точніше його купили для доні після наполегливих її вмовлянь), яке за 7 років виросло в розкішну “персіянку” -Діану. Ця “особа” дуже вибаглива до харчування: то їсть тільки рибу (і не яких - небудь карасів, а виключно морську, на кшалт нототемії), то тільки свіже м'ясо, то твердий сир, але завжди “нутру безсольову”. Вереда та і годі! Ця “особа” має свою подушечку на дивані, на якій “дозволяє” розчесувати своє хутро, своє улюблене місце під батареєю за пуфиком, де любить дрімати після обіду. Завжди зустрічає на порозі, граціозно походжає, або просто “запрошує” погратися. Але з недавніх пір все змінилося. Справа в тім, що до нас приїхали на певний термін донька із зятем, і привезли своїх “вихованців”: карликового хом'ячка Хомку та щура Мишика. Спочатку ці “гості” не привернули уваги кицьки, бо їх поселили на лоджії, але позавчора перенесли клітки до зали, де під батареєю любила відпочивати Діануська.Образ було дуже багато! Цілісінький день Діана не хотіла їсти, не дозволяла себе розчісувати, не відгукувалась на “запрошення” на диван ( а раніше і запрошувати не треба було: тільки сіли на перегляд телепередач, а вона вже тут!) А вже вчора почала спостерігати за прибульцями. Ось Мишик: він досить товариський, особливо коли я проходжу повз його клітку, в якій є картонна“хатинка” аж із 3-ма дірочками. Як тільки зачує: “Мишик”! - виглядує, ніби запитує: “що принесла?” А їсть він все: ковбасу печиво, макарони, цукерки і т.д., а от зерно останнім часом якось не дуже... Поряд клітки Мишика стоїть клітка з “котеджем” Хомочки, зробленим теж із коробки, але із фігурно вигризеним ним входом. Як тільки щось презентується Мишику - Хомка вискакує і “вимагає” своєї долі частування, якщо Хомку пригощають першого - Мишик “нервується”. Хомка полюбляє також ковбасні вироби, обгризати шоколад із цукерок, хінкалі (ніколи б такого не подумала!), печиво і ... “бігати” у колесі. Останнє просто якесь лихо! Уявіть: ніч, тиша і раптом дивний грюкіт - це Хомка бігає! І бігати він може дуже довго!!! І за всім цим уважно спостерігає кицюня. Мишику чомусь не дуже сподобалась така увага, хоч Діануся тільки спостерігає, і то на відстані. А Хомка якось спокійно віднісся до нового звіра, та і Діані Хомка мабуть більше “сподобався”, бо за його кліткою вона наглядає частіше. А за трьома звірятками разом спостерігати взагалі цікаво. Тож зараз нашій родині зовсім не сумно, а спілкування з “братами нашими меншими”, як стверджують психологи, дуже позитивно впливає на людей. То якщо ви ще не маєте таких друзів - поспішіть до зоомагазину, а ще краще “замовте” друзям(родичам) на день свого народження чи з якоїсь іншої нагоди- і 1000000 задоволення вам гарантовано! Перевірено особисто.

10.28.2009

Чого хоче бог?


Мої роздуми ніяким чином не стосуються релігійних питань християнської моралі та етики; ці роздуми про жінок і всіх тих, хто робить їх щасливими або нещасними. “А до чого тут бог?” - можливо, виникне у когось думка. Та хіба ж ви не чули такий вислів: “Чого хоче жінка - того хоче бог”. От і все. А тепер давайте з'ясуємо, чого ж насправді хоче жінка. Кохання, але не того, що показують у жіночих серіалах, а непоказного, справжнього, щоб не тільки на 8-Березня чи День народження чоловіки згадували, що напевно кохають вас. Тепла і турботи від ближніх, щоб частіше згадували, що ви - просто жінка, а не “залізна леді”, на якій тримається благополуччя вашої сім'ї. Щоб діти розуміли, що мама теж може втомлюватися, бути “не в гуморі” і просто хоче побути наодинці, або почути такі прості слова: “мамуся, як твоі справи, як ти почуваєшся?” А ще хочеться достатку, так, щоб не засмучуватись, коли не можеш допомогти дитині вирішити її труднощі (житло, навчання, дозвілля - та будь-які проблеми!). А ще гарної роботи, кар'єрного зростання, щоб колеги не заздрили, щоб не дуже втомлюватися, щоб молодо і елегантно виглядіти у будь-якому віці, щоб... Дуже багато ( і так мало) хоче жінка ! І як цього досягти? Складно і просто водночас: треба ПОЛЮБИТИ себе! Так-так, саме себе. Це складно, беззаперечно, але можливо. Згадайте, коли ви востаннє купували щось для себе, не тому, що це вам конче потрібно, а тому, що вам цього хотілося? Тож-бо і воно. А для близьких коштів не шкода, а для себе - зась (принаймні більшість моїх знайомих чинять саме так). А коли ви собі говорили, що ви добра, розумна, приваблива? Ви так не вважаєте? - дарма, бо ви дійсно такою є! І чим швидше ви себе в цьому переконаєте, тим швидше повірять в це оточуючі (перевірено на власному досвіді!). І якнайменше сприймайте тезу, що ви “зобовязані”. Це, мабуть, найскладніше (принаймні я зараз “працюю” над цим). Я маю на увазі не скільки відмову від своїх обов'язків у сім'ї, на роботі, стільки не сприймати все на свій рахунок, намагатися все зробити самій - давайте “ділитися” справами і із сім'єю, і з колегами - ми рівноправні партнери! Мабуть, тоді наступить гармонія душі, тіла, відчуттів, про які так багато писано - переписано, але насолодитися цим вдалося одиницям, мабуть, саме цього хоче жінка, а значить, і бог...

Як у нас на Україні



Є на карті світу дивна країна — Україна. Все в ній дивне: неозорі поля з колись найродючими чорноземами; багатющі поклади кам'яного вугілля, залізної руди, марганцю, будівельного матеріалу та інших природних ресурсів! Омивають з півдня цю країну Чорне та Азовське моря – казкова країна! Але не ці природні багатства зачаровують і дивують весь світ. Дивують її люди. Судіть самі: де ще в світі так нахабно влада грабує народ, а він мовчить? Де ще в світі ось вже 19 років одні і ті самі політики обіцяють краще життя — і народ вірить?!! Як так сталося, що мудрий та талановитий народ ввели в оману, запаморочили розум, наділи шори на очі?!! Не вірите, то як можна пояснити, що вищі посадовці не мають вищої фахової освіти і керують на найвідповідальніших державних посадах, що “засівають” долярами кабінети виключно суддів (і “добровільно”, зазначте!), що законодавці не дотримуються ними ж писаних законів? Де ще в Європі є така країна, в якій 70% населення животіє на межі виживання! І в часи кризи (а криза в цій країні хронічна!) скрочують витрати за рахунок медиків і вчителів ( я знаю таке місто в Україні, де місцева влада закрила школу не тому, що не було учнів та вчителів, а щоб звільнити приміщення для власних потреб; вчителів “добровільно” змусили написати заяви про відпустки за власний рахунок - і така “добровільність” кілька разів на рік; в місцевій поліклініці настільки зменшили кількість лікарів, що один лікар тепер і у відділенні, і на прийомі...). А щоб веселіше українцям жилось, телебачення намагається в цьому допомогти. Ось програма “Світське життя з К.Осадчою”. Не подумайте, що я проти красивого життя, але коли значна частина населення не має змоги відпочивати на узбережжі своїх рідних морів, то сюжети про відпочинок “слуг народу” дещо шокує. А ось дуже цікава передача “Їмо вдома”, Кілька разів я дивилась цю передачу і не могла збагнути, на яку аудиторію вона розрахована: для пересічних українців інградієнти пропонованих страв практично недоступні, а для заможних не є оригінальними. Та досить про сумне — дивіться серіал “Счастливы вместе»,там навіть “підказують”, коли треба сміятися (бо людині з нормальним інтелектом взагалі не зрозумілий гумор творців серіалу). Ні, є і гарні телепрограми, але їх на превеликий жаль обмаль, ефір заполонили низькопробні “дублікати” американських, англійських, російських програм. А у нас же є свої митці, свої теми для передач, свій менталітет врешті- решт! О, український менталітет взагалі дивна штукенція! Ще великий Кобзар писав про це: “німець каже: “ви моголи”- моголи, моголи...” З бігбордів, ЗМІ У переддень виборів (президентських, парламентських) лунає: “Вона працює!” (а що тодіі ми, пересічні українці робимо?), “Він всіх почує!” (а до виборів був глухим?), “Він знає шлях виходу із кризи!”(то чому до цього часу тримає це в таємничі?) І електорат (народ якось не хочеться тут вживати) вірить, що тільки Вона працює, тільки Він почує, тільки Той знає, тільки Ті допоможуть... І знов до Кобзаря: “Неначе люди подуріли,.. німі на панщину ідуть, і діточок свох ведуть”. То чи не дивне населення цієї країни? Тепер і ви розумієте, чому з цією країною не поспішають рахуватися європейські держави.Сумно і боляче, за нас всіх.

10.21.2009

мої досягнення

я - учень-початківець в інтернеті (як і в роботі з комп'ютером!)за місяць я "відкрила" для себе цілу "галактику" і починаю її освоювати! Я вже маю власний блог, свою сторінку в "живому журналі", можу переміщувати статті, малюнки, коментувати. Предмет особливої гордості - мої слони в журналі, колібрі в твіттері і прекрасний дракон(також у журналі). І всім цим я завдячую моєму дуже вимогливому вчителю - власній доні!

10.17.2009

Melancholy


За вікном плаче дощем жовтень. Випадкові перехожі, яких нагальні потреби вигнали із домівок, поспішають повернутися до своїх осель, навіть авто, придавлюючи шинами опале мокре листя, прагнуть скоріше проїхати цей дощ. І за всім цим спотерігає за фіранкою квартири в одній із багатоповерхівок жінка. Ні, вона не самотня, є в неї і чоловік, і дитина, і оточуючі вважають її щасливою дружиною, але вже тривалий час якась туга стискує їй серце, заважаючи радуватись життю. Ось і зараз, дивлячись у вікно, вона бачить інший дощ, який падав теж осіннього дня, але більше чим 20 років тому, в день її весілля... "Дощ в день весілля - на щастя"- говорять в народі, а їй так хотілося бути щасливою! І ніби сама природа запевняла: "Все буде добре!" І жінка повірила. Вона старалася, щоб і її половинка була щаслива - тоді щастя вдвічі більше! Згодом з'явилась донечка - найбільше щастя вжитті цієї жінки.Вона намагалось бути гарною, турботливою та люблячою дружиною і мамусею. І їй здавалось, що все ніби-то було добре: донька підростала, з'явилась машина, нові меблі. Всюди жінка була поряд з чоловіком, і він віддячував тим же: хай дружина нічого не робить, але буде поряд, навіть коли він "копирсався" в автомобілі. І тоді всілякі неприємності здавалися не вартими уваги! Швидко плинув час, донька виросла, поїхала в інше місто на навчання. Спочатку було дуже тяжко, а згодом душа якаось призвичаїлась, хоча щеміла і щеміла... В сімейному житті більше суттєвих змін не відбувалося. Щодень жінка вранці готувала сніданок, варила каву, а щовечора чекала повернення з роботи чоловіка. У вихідні (якщо вони співпадали, бо чоловік працював позмінно) подружжя вирушало на дачу, іноді до родичів, а то просто розгадували кросворди. Та якось дружина почала помічати, що чоловік іноді забуває попередити, що затримається на роботі або з друзями, та і її вже не гнітить самотність, а навіть добре, коли залишається наодинці з собою. І тільки телефонні дзвінки та рідкі приїзди доньки були світлими промінчиками. А чоловік цього не помічав (або не хотів помічати). В їхньому житті зовні не змінилося, але вона відчувала, що щось "тріснуло" всередині неї, щось необхідно змінювати, вони віддаляються одне від одного... Все частіше чоловік потрішки, але майже щодня, "пригощався" вином (пивом), а на прохання не вживати таких напоїв відповідав, що це тільки для зняття втоми та кращого сну. А жінка все частіше задумувалось, чи була вона по-справжньому щаслива в подружньому житті, чи то тільки була омана щастя, а як такого або не існує, або воно якось пройшло повз неї... Дощ все стукотить і стукотить по шибкам, калюжам, парасолям випадкових перехожих. А за вікном однієї з квартир багатоповерхівки стоїть жінка, дивиться на дощ, жовте листя кленів, на осінь, а осінь хоче заповзти в її душу, заполонити, а їй так хочеться ще сонця, тепла, літа!

10.16.2009

Монолог розсердженої вчительки.


Чи є у вашій родині вчителька? Якщо ні, то вам пощастило. Дивно, подумає дехто: робота чиста, відпустка завжди влітку і тривалість її достатня; зарплатню обіцяють перед кожним 1-м вересня підвищити, працюють тільки до 14 - 15 -ї години щодня (підготовка вдома до наступних уроків не враховується), а квітів скільки перед кожним навчальним роком дарують, а які слова промовляють до них на свята, починаючи з учнів та їхніх батьків і закінчуючи першими особами країни! І чим ці вчительки незадоволені?!! Чому їх не задовольняє заробітна плата в 1155 грн. за місяць (при умові: вища категорія, пед. стаж понад 20 років, тижневе навантаження - 18 годин). А за класне керівництво хіба не влаштовує доплата в 300 грн. (умови див. вище), і байдуже, що в класі 30 -35 учнів! А хіба їм не подобається, що батьки телефонують і вранці, і вдень, і ввечорі, аби дізнатися, як їхні діточки навчаються. А ще можна дізнатися про успіхи своїх чад, коли зустрінеш вчителя випадково на вулиці, а ще краще - в черзі до каси в магазині (час є розпитати про свою дитинку, бо батьки працюють, в школу їм зайти часу бракує, на класні збори з'являтися або соромно, або є справи важливіші, а тут така нагода!) Вчителька ж памятає всі - всі оцінки Петриків - Даринок і тільки чекає нагоди поінформувати у такий спосіб батьків. А чи знаєте ви, що на учня сваритись заборонено, щоби не травмувати ніжну дитячу психіку? А що на уроках заважав пояснювати новий матеріал - самі винні - не зуміли зацікавити, а що домашні завдання не виконано - не зуміли пояснити, а що перемовляється - теж винен вчитель! (бо не навчив, як спілкуватися з дорослими!!!) І батькам, не дай боже, сказати, що вони погано виховують своіх дітей! Згадується тут одразу Конвенція прав дитини, Конституціі всіх країн ООН разом і ККУ... Та це ще нічого, вчитель зобов'язаний проводити перепис мікрорайону з метою уточнення списків дітей шкільного віку (хоч за Інструкцією ці функціїї повинна здійснювати комісія з представників місцевої влади, ЖКГ та інспекції у справах неповнолітніх). А ще "святий" обов'язок всіх учителів - відвідувати урочисті заходи з нагоди Дня самоуправління, Дня пожежника, Дня служби соц.захисту, Дня будівельника і т.д. А розповсюджувати квитки на вистави театру, з яким міськво підписало угоду - одне з найулюбленіших занять педагогів. Є ще одна "розвага" - участь у всіляких конкурсах на зразок "Кращий турист", "Кращий спортсмен "(танцюрист, співак, клоун - залежить від фантазіїї методистів міськво). Окрема тема - оформлення кабінету. Зрозуміло, що це переважно власними силами і за власні кошти. Добре, у кого чоловіки з розумінням відносяться до цієї сторони роботи своїх дружин і допомагають (чи, принаймні, не дуже протестують, коли якась частина сімейного бюджету використовується на шкільні потреби). Про контроль збоку адміністрації і про те, що повинен творити вчитель і класний керівник за "величезну " зарплатню (див. вище) -можна написати не одну сторінку тексту, адже держава витрачає кошти, а державні кошти треба пильнувати! "Солов'їна" пісня в роботі вчителя - літні оздоровчі пришкільні табори. Це коли тебе відкликають влітку з відпустки (потрібно ж оздоровити дітей пільгових категорій!), а потім виявляється, що відгули за цю роботу ніяк використати, бо під час семестру не можна зривати навчальний процес, під час канікул відбуваються всілякі наради, педради, семінари і т.д., які неможливо пропустити, і адміністрація не підписує заяв на відгул. От інша справа - безоплатні відпустки - будь ласка, в любий момент! А зараз, в часи кризи, цю пільгу (працівник має право за власним бажанням отримати у зручний для нього час безоплатну відпустку до 14 днів на рік), адміністрація намагається використати як норму, змушуючи педагогів писати заяви про безоплатні відпустки у канікулярний час, при цьому не зменшуючи обсягів роботи, яку повинен виконати вчитель. Вчитель відповідає за навчання дітей, харчування у школі, позакласну роботу, роботу з батьками, обстежує житлово - побутові умови учнів (все згідно інструкцій!), відповідає за стан здоров'я учнів; підвищує свій фаховий рівень, займається методичною роботою, веде факультативи, кружки і т.д. За що тільки не відповідає вчитель!!! А ще сім"я, якій теж потрібна увага і турбота, дім, який хочеться щоб був затишним, город/дача, що є важливими постачальниками овочів до столу. А ще іноді хочеться побути просто жінкою - відвідати перукарню, здійснити "шопінг" і не заглядати з острахом до гаманця - чи вистачить до наступного авансу... Це тільки в часи царату простий шкільний інспектор І.Ульянов міг утримувати багатодітну родину, будинок, прислугу, щоліта вивозити сім'ю на відпочинок не тільки до моря, а й за кордон. Прекрасна і почесна професія Вчитель! Та тільки випусників пед.вузів до школи приходить все менше і менше. Дивно, адже і відпустка влітку, і робота чиста, і зарплату щораз кожен уряд обіцяє підвищити, і пошана, і любов учнів та їхніх батьків (он квітів стільки подарували!), і грамоти, і конкурси, і всього - всього багато - багато...

10.11.2009

картинка

Я буду бабусею!

В літературі, що мені попадалась, я читала про переживання та правильну поведінку майбутніх молодих батьків, а от про почуття майбутніх молодих бабусь та дідусів якось написано дуже мало. Не пам”ятаю, що відчувала моя мама, коли 22 роки тому я повідомила радісну звістку про поповнення в нашій родині. Мені здавалось, що всі тільки і чекали цієї миті, тому всі були безмежно щасливі! Принаймні я так відчувала. І от прийшов час, коли наша маленька донечка (всього 22 рочки!) повідомила нас з татусем, що ми будемо бабусею та дідусем… Цілий вир почуттів, думок і ще бог – зна чого промайнуло в моїй голові (щось подібне було, коли наші діти заявили, що реєстрація шлюбу призначена на 13 – те, п’ятницю!) Я так розгубилась та збентежилась, що донька спантеличено запитала: "Як ви там?" (цю новину нам сповістили телефоном - живемо в різних містах). То ж перший урок для майбутніх бабусь:"Спокійно! Тільки спокійно!"
Дуже важливо познайомитись з новітніми досягненнями у гінекології, зокрема про обстеження вагітних. Для чого, запитаєте ви - корисно знати і для вашої доньки (невістки), і для власної впевненості. Так, "новою" програмою в нашій "теленеділі" стала програма "Здоровое ТВ". Особливо корисною була передача про обстеження УЗО. То ж, бабусі - дідусі, підвищуйте освітній рівень!Це другий урок.
Мої приятельки, бабусі зі стажем, запевняють мене, що люблять своїх онучат більше, чим власних дітей. Поки що не можу ні підтримати, ні спростувати цю тезу, бо бабуся я тільки 37-й тижтень, "побачення" з онуком десь неділі через дві...Але мені боляче, коли доня говорить, що її нудить, або болить живіт, тягне в попереку. А "винен" у цьому - онучок!
Що би "заприятелювати" з малим -я прикладую долоню до дончиного животика та розмовляю. А він або починає "штурхлятися". або затихає, ніби прислухається до слів. То ж "спілкуватися" необхідно не тільки майбутнім батькам, а й бабусям з дідусями!
Про дідусів окрема розмова. Не знаю як інші, а мій чоловік ще не усвідомлює себе дідусем: поки не побачу - ще не дід! За цією заявою приховується і переживання за доньку, і за малюка, і за майбутнє - чоловіча психіка слабша за жіночу, хоч чоловіки і вважають себе сильними. Дідусі, зміцнюте свою нервову систему!
Як і майбутнім батькам, так і старшому поколінню, треба ще до появи малюка попрощатися із шкідливими звичками ( у літературі цю думку я зустрічала тільки принаймі для батьків). Адже малеча не повинна вдихати ні тютюновий дим, ні алкогольні випари. І для вашого здоров'я краще, і мотивація сильна - здоровий наслідник.

Особлива тема в період очікування немовлятка, це пакети у пологове відділення (нам видали список з 39 найменувань, від одноразового халата для акушерки і до електричної лампочки...) У мій час такий здоровенний такого не було...
Мабуть, найприємніша із турбот у період очікування - придбання вбрання для майбутнього онука! Я навіть і не підозрювала, що в нашому місті так багато крамниць і відділів, де продають дитячі речі! І як не купиш що -небуть, коли проходиш повз таку крамницю. Донька сміється, що "придане" у нашого хлопчика вже більше,чим у неї!
Начебто все приготували для нашого онучка, а якийсь неспокій все -одно є, чогось вночі не спиться, все думки бентежать, як воно там буде... Залилилось до цього всього днів десять. ДО ЗУСТРІЧІ!!!

10.09.2009

Пільги

Кожен раз , коли я чую про пільги, мимоволі задаюсь питаннями: «що таке пільги та хто і за що їх повинен отримувати? Хто вирішує, які саме пільги мають діяти?» Дивні запитання, адже пільги встановлюються державою для підтримки найбільш незахищених верств населення, або за заслуги перед державою. Згодна,проте давайте міркувати разом:
Які це заслуги перед народом держави треба мати, щоб законодавчо закріпити за депутатами ВР довічні квартири у столиці,які можна приватизувати ( а робітники заводів, що віддали підприємствам 20 -30 років та проживали у відомчих гуртожитках позбавлені цього права),земельні ділянки , безкоштовне медичне обстеження та лікування в елітних клініках,оздоровлення у приморських санаторіях. І цими пільгами користуються всі члени родин депутатів, а родини в них величенькі… Чому такі пільги відсутні у інших європейських парламентарів, їхні народи не поціновують своїх «слуг»?
Які заслуги у працівників прокуратури та міліції, щоб мати пільги на житлово - комунальні послуги, транспорт, спец.пайки? «Наша служба и опасна, и трудна…», таку відповідь дадуть відповідні органи. А чи дійсно це так?
Схиляю низько голову перед учасниками ВВВ. Вони заслужили пільги. Проте і тут виникають питання. Чому пільги не тільки на необхідні побутові умови, проїзд, пенсійне забезпечення (як на мою думку, потрібна якась одна вагома пільга) , а й на предмети розкоші? Трохи дивно, коли 80 – річний ветеран вимагає авто, не маючи водійського посвідчення, або пільгових кредитів для придбання дорогої побутової техніки.
Заслужили пільги і ліквідатори аварії на ЧАЕС. Але поясніть, що це за підстави для вступу до ВНЗ, або безкоштовного (за бюджетні кошти ) харчування школярів? Не розумію.
Діти – це наше майбутнє. На 100% за державну підтримку сімей, які мають дітей. Проте і тут виникають питання. На мій погляд ,кожна сім’я повинна визначити, скількох дітей вона зможе «підняти на ноги»; чим багатодітні сім’ї (де діти часто з’являються випадково) заслужили допомогу більше ,ніж ті батьки, що до появи та виховання дітей ставляться свідомо і відповідально? Ще один аспект цього ж питання – діти під опікою. Крім грошової допомоги (щомісячно 1500 грн.), в школі харчування, відвідування театрів, літній відпочинок – все за бюджетні кошти. А чому нормальна сім’я не отримує такої допомоги? А хто пояснить таку пільгу для вступу до ВНЗ як «житель гірського села», «діти шахтарів» (чому ж тоді не перелічити всі професії!) і ще багато я про пільги не розумію…
То ж чому ми такі бідні – далі українську приказку продовжіть самостійно.

За рулем – женщина.

За рулем – женщина. Хорошо это или плохо? Мужчины убеждены, что им принадлежит место за рулем, а женщинам – место на заднем сиденье рядом с детьми. Только мужчины могут овладеть искусством вождения, а с женщинами опасно ездить
Ездят ли женщины хуже мужчин? Статистика показывает, что на счету женщин - водителей больше мелких аварий и нарушений, но на их счету гораздо меньше серьезных ДТП.
Женщины ездят не хуже, просто у них другой стиль вождения. По мнению специалистов, мужчины совершают большинство аварий из-за неосторожности и излишней самоуверенности. Да и употребление алкоголя за рулем у мужчин встречается чаще. У женщин основными причинами ДТП являются излишняя осторожность, неуверенность в своих способностях, недостаточный опыт.
Разумеется, что мастерства не достигается просто. По – этому, начинающей женщине – водителю значительно труднее, ведь мужчины лучше запоминают технические термины, сорта топлива, названия автокосметики.
Мужчины – водители увлекаются быстрой ездой, даже с бравадой, женщины – водители более собраны и внимательны на маршрутах, требующих упорства, где менее тянет на разговоры (таковы особенности психологии мужчины и женщины). И напоследок спрошу мужчин: а так ли плохо, что женщина за рулем?

История моей кошки.

Наверное, нет человека, который хотя бы раз в жизни, хотя бы на мгновение, не мечтал о кошке. И неважно когда это было – в детстве, юности или в зрелом возрасте. Или не мечтал, а кошка появилась в доме. Как так происходит, кто или что влияет на наш выбор? И как мы выбираем кошек или они нас выбирают?
…Жила в маленьком городе обыкновенная семья – папа, мама и дочка. Мама и папа старались чтобы у дочки было по возможности многое: игрушки, книги, увлечения и т.д. А дочке хотелось чего-то другого… Конечно, родители догадывались о «другом» , но мама была против. А тут в городке проходила выставка кошек – тут были короткошерстные и пушистые, элитные и «дворяне», а окрас – все цвета радуги! Мама и дочка посетили эту выставку. Мама продолжала никого не хотеть, а вот папа, после дочкиных рассказов, поддержал ее желание и даже постарался повлиять на маму (это было почти восемь лет назад). И мама решилась на «перса»! Тут и объявление о продаже котят интересующей породы «подвернулось», и цена устраивала. Осталось пойти и купить. Но хозяев нет дома, будут поздно вечером. Два или три раза ходили к заветному дому, и вот, уже поздним вечером, дверь, где нас ждал котенок, отворилась! А там – целых три пушистика и вальяжная мама – кошка. Кого хотите: беленькую или серебристую «девочку», а то есть черный «мальчик».Белый котенок – великолепен, похож на пушинку, которая проплывала комнатой! А серебристый взял и … подмигнул дочке левым глазом – выбор сделан, котенок определился с хозяйкой! Это «приобретение» мы поместили в кукольную корзинку (наша кошечка помещалась в ладошке, да и было ей всего – то 1.5 месяца) и счастливые отправились домой. А на балконе, все это время, нас ожидал папа. И вот мы дома – давайте знакомиться: это кухня, это комната, а это… батарея, где так прикольно гулять туда-сюда! Но поздний вечер, давайте продолжим знакомство утром.
Если у вас никогда не было котенка , то проблемы, какие были у вас до этого радостного приобретения –это вовсе не проблемы, а так, маленькие трудности. Утро началось с поиска – котенок исчез! Его не украли, он не покинул приделы квартиры – он просто залез в щелочку дивана со стороны стены и мирно спал. Тем временем на семейном совете выбиралось имя «пришельца», из множества предложений остановились на имени Диана – богиня охоты. Наша персиянка оказалась настоящей богиней: гуляла по квартире , где хотела, время кормления диктовала сама, а главное – красивый синий кошачий туалет упрямо обходила. 12 длинных изнуряющих, упорных, бескомпромиссных дней, практично не выходя из квартиры, мы с дочкой «сражались» с маленькой, чудесной кошечкой, стараясь приучить к туалету в положенном месте. И рам ЭТО удалось! Наша Диануся стала еще дороже для нас и краше!
Знакомьтесь - Диана: как написано в справочнике «серебристо – голубой перс», с огромными медно – черными глазами, маленькими ушками как у рыси и «приплюснутой» (очень даже!) мордочкой. И вся пушистая – пушистая! Ну просто красавица!!! Как такую не полюбить, не смотря на ее проделки?!!
Чтобы Диана росла здоровой, воспитанной кошкой, я купила специальную книгу о «персах», но она никак не хотела воспринимать рекомендации пособия: купаться не желала, кушать в положенное время – уж нет, расчесывать - только дозволенные ею места .А еще игрушки, пробежки для здоровья, проблемы с подбором кормов, прогулки по спящей квартире, испытание на прочность диванной обивки, ковров, «инспектирование» пакетов, сумок ит.д. «Так закалялась сталь».
И мы, наперекор всем трудностям и мелким неприятностям, взрослели и росли вместе. Да что такое неприятности в сравнении с тем, что получаешь от своего питомца! Какими словами передать ощущения, когда после напряженного рабочего дня тебя ожидает маленькое существо, которое увидев тебя, начинает ласкаться, радостно урчать, а то и гордо прохаживаться перед тобой, как бы говоря: «я соскучилась, я очень тебя ждала и вот ты пришла – как это здорово! Мяу!» А как не оценить стремление Дианушки быть в центре всего, что происходит дома. Она стала нашим еще одним ребенком. Так же мы волновались, когда Диана заболела - поздно вечером вызывали ветеринара, поили микстурами , делали инъекции. И как же радовались ее выздоровлению! И кошка «платила» тем же.
С Дианой связано много интересных событий. Так, если она хочет играть, то начинает прогибать спину, хвост – набекрень, а смотрит хитровато и при этом вдруг как то ли поскачет, то ли пробежит, то ли подпрыгнет! И все это так забавно получается, что откладываешь свои дела и начинаешь с Дианой бегать по квартире… А еще она любит прятаться : обойдешь все комнаты – нет нигде, и вдруг, с ниоткуда она появляется, лукаво щурясь – «я вот тут и была!». А еще она любит «проверять» сумки. Как – то к нам пришел контролер с Теплосетей и пока он проверял пломбы на счетчиках воды, Диана тихонечко залезла в его саквояж с инструментами и не найдя ничего привлекательного вылезла. Все это время мы боялись, чтобы контролер не заметил «ревизии». В холодное время года, хотя в квартире и тепло, любит спать в нашей постели. И если она приходит раньше нас спать, то очень недовольна, когда просим ее подвинуться (обычно ложится по центру кровати). А по утрам, когда особенно сладок сон, то пристально смотрит – вставать пора! То начинает чем – то шуршать, то сядет в изголовье громко урчит!
Прошло с появлением в нашей жизни котенка более семи лет. Теперь это взрослая красивая кошка , в когтистых лапках которой особая атмосфера нашего дома. И дочка выросла, и уехала в другой город, и как хорошо, что у нас есть Диана, с которой мы всегда ждем дочку домой, теперь уже только в гости…