Melancholy

За вікном плаче дощем жовтень. Випадкові перехожі, яких нагальні потреби вигнали із домівок, поспішають повернутися до своїх осель, навіть авто, придавлюючи шинами опале мокре листя, прагнуть скоріше проїхати цей дощ. І за всім цим спотерігає за фіранкою квартири в одній із багатоповерхівок жінка. Ні, вона не самотня, є в неї і чоловік, і дитина, і оточуючі вважають її щасливою дружиною, але вже тривалий час якась туга стискує їй серце, заважаючи радуватись життю. Ось і зараз, дивлячись у вікно, вона бачить інший дощ, який падав теж осіннього дня, але більше чим 20 років тому, в день її весілля... "Дощ в день весілля - на щастя"- говорять в народі, а їй так хотілося бути щасливою! І ніби сама природа запевняла: "Все буде добре!" І жінка повірила. Вона старалася, щоб і її половинка була щаслива - тоді щастя вдвічі більше! Згодом з'явилась донечка - найбільше щастя вжитті цієї жінки.Вона намагалось бути гарною, турботливою та люблячою дружиною і мамусею. І їй здавалось, що все ніби-то було добре: донька підростала, з'явилась машина, нові меблі. Всюди жінка була поряд з чоловіком, і він віддячував тим же: хай дружина нічого не робить, але буде поряд, навіть коли він "копирсався" в автомобілі. І тоді всілякі неприємності здавалися не вартими уваги! Швидко плинув час, донька виросла, поїхала в інше місто на навчання. Спочатку було дуже тяжко, а згодом душа якаось призвичаїлась, хоча щеміла і щеміла... В сімейному житті більше суттєвих змін не відбувалося. Щодень жінка вранці готувала сніданок, варила каву, а щовечора чекала повернення з роботи чоловіка. У вихідні (якщо вони співпадали, бо чоловік працював позмінно) подружжя вирушало на дачу, іноді до родичів, а то просто розгадували кросворди. Та якось дружина почала помічати, що чоловік іноді забуває попередити, що затримається на роботі або з друзями, та і її вже не гнітить самотність, а навіть добре, коли залишається наодинці з собою. І тільки телефонні дзвінки та рідкі приїзди доньки були світлими промінчиками. А чоловік цього не помічав (або не хотів помічати). В їхньому житті зовні не змінилося, але вона відчувала, що щось "тріснуло" всередині неї, щось необхідно змінювати, вони віддаляються одне від одного... Все частіше чоловік потрішки, але майже щодня, "пригощався" вином (пивом), а на прохання не вживати таких напоїв відповідав, що це тільки для зняття втоми та кращого сну. А жінка все частіше задумувалось, чи була вона по-справжньому щаслива в подружньому житті, чи то тільки була омана щастя, а як такого або не існує, або воно якось пройшло повз неї... Дощ все стукотить і стукотить по шибкам, калюжам, парасолям випадкових перехожих. А за вікном однієї з квартир багатоповерхівки стоїть жінка, дивиться на дощ, жовте листя кленів, на осінь, а осінь хоче заповзти в її душу, заполонити, а їй так хочеться ще сонця, тепла, літа!